Ніхто не хотів вигравати? Квола і аморфна виборча кампанія значно погіршила шанси опозиції

Звичайно, якщо взяти до уваги окремих політиків – чи то тих кандидатів-мажоритарників, для яких Рада – знаряддя успішного розв’язання своїх бізнесових проблем, чи то не надто численних порядних опозиційних політиків, які справді переймаються проблемами країни, то вони хочуть перемагати і докладають для того чималі зусилля.

Схожим чином діє і ВО «Свобода»: треба подолати – кров з носу! – п’ятивідсотковий бар’єр. Але, як ви добре розумієте, тут ідеться не про виграш виборів до Верховної Ради як таких, а про тактичні успіхи. Бо ж посутнім виграшем за чинних обставин може стати тільки здобуття депутатської більшості, і не у кілька голосів (чи треба пояснювати, чому?), а в кілька десятків голосів. От тоді Рада матиме шанс знову стати парламентом – бодай і не надто досконалим, - а влада команди Януковича перестане бути безконтрольною і тотальною.

Чи можливе це? Півроку тому можна було впевнено відповісти: «Так!». Якби вибори до Верховної Ради відбулися у березні, то за загальнонаціональним округом беззаперечна перемога була би за опозицією.

У разі ж висунення в мажоритарних округах узгоджених кандидатів (по одному від тієї чи іншої опозиційної партії) опозиція загалом могла отримати від 200 до 250 (це вже залежали від енергійності і професійності проведення виборної кампанії) депутатських місць. І кожна, підкреслюю, кожна опозиційна сила одержала б сумарно (списочники плюс мажоритарники) не менше, ніж зараз, місць, навіть УДАР (за рахунок гарантованого проходження кількох десятків кандидатів у мажоритарних округах). Щоправда, влада могла би спробувати сфальсифікувати вибори чи взагалі зірвати їх, але то вже інша історія…

А що маємо на момент, коли соціологи мали право опублікувати свої останні передвиборні дані? Картина дещо змінилася: опозиційні партії за списками отримали б 119 мандатів у новій Верховній Раді, а партії, які є учасниками коаліції – 106. Що стосується мажоритарників, то за умов відсутності у більшості округів кандидатів, підтриманих одночасно «Батьківщиною», «Свободою» й УДАРом, «партія влади» матиме (враховуючи «незалежних») 150-170 «мажорів», опозиція – решту.

Іншими словами, станом на першу декаду жовтня максимумом, на що могли претендувати опозиціонери, була вже не чисельна перевага у Раді, а бодай 160-170 нардепів, щоб унеможливити намагання «регіоналів» отримати в результаті виборів конституційну більшість і робити з Основним Законом усе, що їм заманеться.

Що ж роблять лідери опозиції для досягнення цієї мети (шанси ще є, чимало люду не визначилось, за кого їм голосувати і чи взагалі йти на вибори, тож уперед, залиште по одному своєму кандидатові в кожному мажоритарному окрузі й активізуйте агітацію, їдьте до регіонів, у великі і малі міста – і так далі)? Нічого. Або ще гірше – роблять речі, несумісні зі здоровим глуздом і логікою політичного процесу.

Ну як можна було не узгодити кандидатів по всіх округах столиці? Причому виходячи не тільки з того, наскільки вищий у даний момент рейтинг того чи іншого персонажа (у цілій низці публікацій в різних виданнях була показана абсурдність розгляду рейтингу як ключового моменту – за даними різних служб, у одного і того самого кандидата він може різнитися на 10-15%!), а передусім з надійності (перевіреної практикою), стійкості та бойовитості того чи іншого політичного бійця.

Але узгодження фактично не відбулося, що в ряді округів дало «зелене світло» провладним кандидатам. Ба більше: складається враження, що деякі округи у Києві і «Батьківщина», й УДАР просто «злили», здали провладним кандидатам. От, скажімо, 214-й округ. Лідером громадських симпатій тут є Олесь Довгий, котрий тривалий уже час «підгодовує» різними способами певні категорії виборців.

Юрій Ганущак, який ішов по цьому ж округу від «Батьківщини», був знятий з виборів з’їздом (і погодився із цим) – на користь кандидата від УДАРу Віктора Чумака. Але… Тиждень минув, а білборди з портретом Ганущака так і висять, дезорієнтуючи виборців; Чумак же на кілька днів узагалі згорнув агітацію, і тільки потім знову розпочав її. А тим часом для перемоги генерал-майору запасу Чумакові достатньо було би сфотографуватися у парадній формі з орденами та розвісити саме ці зображення, щоби візуально-психологічний контраст із Довгим належним чином подіяв на підсвідомість виборців. Але, схоже, «УДАРний генерал» та його команда слабо уявляють, яким має бути фініш виборчої кампанії…

І, до речі, агітаційні намети опозиціонерів реально не працюють – тим знудженим персонам, які там відбувають не надто щедро оплачений час, майже немає чого запропонувати виборцеві – агітаційної літератури мало.

Якщо така ситуація у столиці, то уявляю собі, що ж робиться у провінції…

Отож про провінцію або ж про регіони країни. Віталій Кличко та чільні члени його команди мусили б бурхливо фінішувати саме там. Справа у центрі й на заході України вже зроблена, туди можна відправити для закріплення результату Матіос та Наливайченка, а самому Кличкові (можна разом із братом) слід додати собі ще кілька відсотків (а то й подвоїти результат, якщо розворушити лінивих виборців – це реально).

За рахунок яких регіонів? Вірно, Донбасу та Криму, і взагалі – всіх східних і південних областей. Це – не тільки в інтересах партії Кличка, це – в інтересах всієї країни. Якщо таке турне впродовж останнього тижня виборчої кампанії не відбудеться, то з’являться підстави вважати вмотивованим припущення, що спонсори УДАРу змусили боксера №1 світу (але поки що лише політичного першорозрядника) пригальмувати на фініші, щоби, скажімо, потенційно його голоси «підібрала» Наталія Королевська (яка останнім часом стала дуже й дуже опозиційною) чи щоби не надто травмувати ніжну психіку лідерів Партії регіонів, загрожуючи її позиціям у «прихватизованих» нею регіонах. Бо для олігархату стабільність – понад усе, за будь-яку ціну (звісно, сплатять її пересічні люди); олігархам (принаймні, поки що) зміна влади невигідна.

А ще у сенсі успішного проведення агітації воістину унікальними видаються таланти Арсенія Яценюка. Це ж треба вміти: Яценюк під час президентської виборної кампанії за кілька місяців удвічі опустив свій рейтинг; очоливши список «Батьківщини», він зробив те саме… Вундеркінд, одначе! Тоді деякі аналітики звинувачували у цьому падінні московських політтехнологів – мовляв, Арсеній довірливий, з ними працює, а вони роблять дурниці і його топлять, і за великі гроші… Добре, тепер цих політтехнологів начебто немає – і що? Повна безнадія.

Аморфна, ніяка виборча кампанія, без драйву, без об’їжджання найкращими партійними балакунами (сам Яценюк, між іншим, уміє говорити з будь-якою аудиторією, якщо хоче…) всієї країни. Без акцій на вулицях і площах. Без гучних демаршів у Раді. Враження таке, що ОО «Батьківщина» щосили намагається змусити виборця (принаймні, на значній частині території країни) забути про себе.

Щоправда, по Києву всюди стирчать уже другий місяць білборди з бігмордами кандидатів. Але ж хіба такою має бути агітація? Он Олесь Довгий особисто всі двори свого округу обійшов, ще й дружину нерідко з собою водив. З людьми спілкувався, чемно вітався, руку тиснув, про життя говорив… Що ж, він значно краще засвоїв уроки демократичних кандидатів 1990-го року, ніж нинішні опозиціонери…

Отож доводиться повторити ще раз: якщо – навіть за всіх зроблених допіру дурниць – опозиція не спробує вирвати ще кілька десятків місць і не рвоне вперед на фініші виборчої кампанії, доведеться зробити відповідні висновки. А якими вони будуть, подивимося (варіант А – лідери опозиції нікчеми й дурні; варіант Б – вони продалися владі; варіант В – вони насправді тільки прикидалися, бо ніколи не були демократами; варіант Г – всіх їх контролює ФСБ – і так далі…). Можна зрозуміти невміння (але ж люди учаться!), можна пробачити помилки під час запеклої боротьби (хоча й слід усе прораховувати завчасно), але неможливо ставитись із розумінням до зради і боягузтва. Що ж, доля лідерів опозиції наразі – в їхніх власних руках. І доля країни – також.

 

Стик

Юрій Андрухович: Вибори-шнибори

Детальніше...

Минулого тижня я вирішив не писати більше колонок до одного з українських тижневиків. Причиною такого повороту став їхній найновіший натоді номер. Ви вже здогадуєтеся, що я про вибори.Ну, тобто про маніпуляції.  

Тарас Случик: Наше головне завдання – побороти амнезію в українських виборців

Детальніше...

Україна вийшла на фінішну пряму парламентської виборчої кампанії. Чи можеш вже сформувати якусь оцінку того, що відбувалося впродовж цих місяців? Та й загалом, як можна охарактеризувати цю виборчу кампанію?

Юрій Костенко в Івано-Франківську пояснив, як вийти Україні із кризи

Детальніше...В межах агітаційної поїздки для презентації об'єднання патріотичних сил «Наша Україна» на парламентських виборах-2012 лідер Української народної партії Юрій Костенко відвідав Івано-Франківськ.

Політичний тиждень: про УПА і Анушкевичуса

Детальніше...Івано-Франківщина разом зі всією країною відзначила 70 річницю створення УПА. З цієї нагоди в обласному центрі відбулася низка урочистих заходів: концерт повстанської пісні, молебень у сквері за драмтеатром, мітинг і навіть байкерський пробіг під стягами УПА центральними вулицями міста.

Відкрите звернення до руху “Чесно”

Детальніше...Шановні засновники та члени Координаційної ради руху “Чесно”. Сайт candidate.if.uaє ресурсом, що займається аналітикою і  моніторингом виборчого процесу  та кандидатів у депутати на Прикарпатті.

Ветеран УПА Степан Семенюк: "Вибори в Україні нічого не змінять"

Детальніше...Ветеран УПА Степан Семенюк , 92 роки, підіймається сходами на 4 поверх у будівлі Київського братства ОУН-УПА.

В селах Прикарпаття дільниці або завалені агітками, або зачинені (Відео)

Детальніше...В селах Івано-Франківської області в сільрадах та виборчих комісіях поширюють агітки окремих кандидатів. Селяни наголошують, що працівники комісій самі ж і агітують за кандидатів. В комісіях кажуть, що винних уже звільнили.

Івано-франківську друкарню "Місто НВ" використовують у брудних політичних технологіях?

Детальніше...Друкарня «Місто НВ» під час цих виборів зіткнулася із безпрецедентними фактами неправомірного використання свого імені в ході проведення передвиборчаї агітації та контрагітації.

Обличчя(Face, Gesicht, лицо) Кличка

Детальніше...

Журналістка Народставитьпитаннявлоб, з інтернет-газети "Було-не-було", зустрілася з лідером партії "Удар" Віталієм Кличко, і взяла в нього інтерв'ю. Ось воно, до Вашої уваги.

Фото

mt_gallery
mt_gallery
mt_gallery
mt_gallery

Депутати мажоритарники

Округ №83

Олександр Сич

ВО "Свобода"

Округ №84

Володимир Купчак

"За Батьківщину"

Округ №85

Ольга Сікора

"За Батьківщину"

Округ №86

Анатолій Дирів

"За Батьківщину"

Округ №87

Юрій Дерев'янко

Самовисування

Округ №88

Олесь Доній

Самовисування

Округ №89

Василь Гладій

"За Батьківщину"

Опитування

Кого би ви хотіли бачити Президентом України?

Юлія Тимошенко - 9.8%
Арсеній Яценюк - 0.8%
Віталій Кличко - 11.5%
Петро Порошенко - 34.4%
Сергій Тігіпко - 0.8%
Допа і Гєпа - 7.4%
Дмитро Ярош - 9%
Свій варіант - 16.4%
Проти всіх - 9.8%

Результати: 122
Голосування на це опитування закінчилося в: 03 квіт. 2017 - 19:15